БТР-60ПБ

Історія

БТР-60, (БТР-60П; П тут «плавучий») — перший у серії радянських восьмиколісних бронетранспортерів (8×8), розроблений наприкінці 1950-х як заміна БТР-152. Уперше публічно з’явився у 1961 році. Вироблявся серійно, неодноразово модернізуючись, з 1960 по 1976 рік на Горьківському автомобільному заводі, потім на Курганському заводі колісних тягачів (КЗКТ) до 1987 року; всього було випущено, за різними даними, від 10 тисяч до 25 тисяч машин. Також вироблявся за ліцензією в Румунії, під позначенням TAB-71.

Був основним бронетранспортером радянських мотострілецьких частин в 1960-і роки, в 1970-ті — 1980-ті був здебільшого витіснений БТР-70 і БТР-80. Застосовувався радянськими військами у низці збройних конфліктів, серед інших у Афганській війні. Постачався як СРСР, так і Румунією в десятки інших країн, застосовувався в численних регіональних конфліктах і, попри поступову заміну на сучаснішу техніку, станом на 2007 рік перебував на озброєнні близько 47 країн.

Основні модификации:
БТР-60П — базова модифікація з відкритим зверху корпусом, десантом з 14 чоловік та озброєнням з одного 7,62-мм кулемета СГМБ.
БТР-60ПА — модифікація з повністю закритим герметичним корпусом, скороченим до 12 осіб десантом і заміною СГМБ на ПКБ.
БТР-60ПА1 — модифікація з удосконаленими агрегатами силової установки та покращеною радіостанцією.
БТР-60ПБ — модифікація БТР-60ПА із скороченим до 8 осіб десантом, посиленим озброєнням з 14,5-мм кулемету КПВТ та 7,62-мм ПКТ у вежі, та безліччю інших поліпшень.
БТР-60ПУ — машина управління ланки батальйон—полк для мотострілецьких військ, на базі БТР-60П або БТР-60ПА. Відрізняється установкою комплексу радіостанції Р-130, Р-107, Р-123, радіоприймача Р-311 і додаткових антен.

Наш експонат

Згідно номеру кузова, який зберігся, даний екземпляр був вироблений заводом КЗКТ у 1978 році. Нажаль, науково-дослідному відділу Українського військово-історичного музею не вдалось дізнатись ані бойовий шлях цього автомобіля під час Холодної війни, ані після її закінчення. Єдине що відомо, що він залишився на теренах України та дожив до наших днів у відносно непоганому стані. Придбаний музеєм у 2013 році.

Технічні характеристики

Історичні фото